Вільям Шекспір

Вільям Шекспір

(1564-1616)

Шекспір — одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями. Чим більш зрілим стає людство в духовному плані, тим більше глибин відкриває воно у творчості Шекспіра. Десятки, сотні життєвих ситуацій, у яких опиняються люди, були точно підмічені і відбиті Шекспіром у його драмах. Ними можна міряти життя окремої людини і можна відзначати стадії розвитку цілого народу. Все драматичне, що трапляється з різними людьми і з суспільством у цілому, було зображено Шекспіром з тим ступенем художнього узагальнення, що дозволяє в різні часи й, здавалося б, в нових умовах пізнавати себе і своє життя.

Шекспір — найвидатніший англійський поет і драматург XVI століття. Епоха, в якій жив і творив письменник, називається епохою Відродження, або Ренесансом. Вона вражає нестримним злетом фантазії митців, піднесенням духу, великою вірою у творчі можливості людини. Ніколи ще мистецтво не відігравало такої значної ролі в житті суспільства, ніколи не було таким велично прекрасним. У людях дедалі більше цінується розум, досвід, знання. Провідниками віри в особистість людини, в її духовні здібності виступали вчені, філософи, письменники, художники. їх стали називати гуманістами.

Епоха Відродження подарувала світові багато талановитих людей. їх імена назавжди вписані в «золоту книгу» цієї епохи. Серед них ім'я великого Шекспіра.

Про життя великого драматурга збереглося мало відомостей, адже перша зовсім стисла біографія великого драматурга, написана якимсь Нікезом Роу, вийшла друком у 1709 році, майже через 100 років після його смерті.

Вільям Шекспір народився (точна дата народження невідома) 23.04.1594 році у місті Стратфорді, що на річці Ейвон.

Його батько був торговцем, якому належала чинбарня (майстерня, де обробляють шкури).

З раннього дитинства Вільяма оточував дивовижний світ, зітканий зі стародавніх легенд і народних пісень. Незаймана природа рідного краю і розвинена уява сприяли народженню фантастичного світу в глибинах його вразливої душі.

У Стратфорді юний Шекспір уперше побачив театральну виставу. За тридцять кілометрів від Стратфорда, в Ковентрі, щорічно ставили релігійні драми-містерії, які охоче відвідували жителі навколишніх міст, зокрема й сім'я Джона Шекспіра.

До 14 років хлопець відвідував світську школу, де вивчав риторику, логіку, латину, античну міфологію та літературу.

Але довго вчитися йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім'ї.

Що він робив у ці роки, достеменно невідомо — чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем.

Вісімнадцятирічним юнаком одружився з Анною Хотевшей дочкою багатого фермера.  у них народилася дочка Сьюзен, и через два роки — близнята Джудіт і Гамнет.

Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища і близько 1586 року він подався до столиці.

Лондон... В останні десятиліття XVI століття на його околицях мігрувало гамірне життя. Тут на брудних вузеньких вуличках убогих кварталів було чимало шинків і таверн, де пили міцни ель, їли масні пудинги з бичачої крові і жиру, співали голосних, не дуже пристойних пісень. Були тут і «розваги для простолюду» — арени, на яких цькували ведмедів, майданчики для півнячих боїв.

Опинившись у незнайомому місті без засобів до існування, без друзів і знайомих, він, як підтверджують поширені легенди, заробляв перший час на життя тим, що стеріг біля театру коней, на яких приїжджали знатні щоб актори вчасно виходили на сцену, переписував ролі, траплялося, заміняв суфлера. Словом, задовго до того, як великий драматург вивів на сцену своїх героїв, він пізнав нелегке закулісне життя театру.

Акторської кар'єри він так і не зробив: до нащадків дійшли відомості про дві зіграні ним ролі, до того ж другорядні, — це роль тіні батька Гамлета і слуги Адама з комедії «Як вам це сподобається». Зате Шекспір досить швидко досяг успіхів на іншій ниві.

Приблизно з 1590 року він узявся за перо. 3 1593 чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа, яка давала вистави в будинку, іменованому «Театром». А 1599 року сини Бербеджа побудували театр «Глобус». Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового закладу.

Цей найпопулярніший театр південного берега був оздоблений великим плакатом. На золотому тлі здіймався Геркулес, тримаючи на плечах земну кулю, а трохи нижче був надпис: «Весь світ лицедіє...»

 Шекспір став головним драматургом трупи; бути драматургом, працювати для театру вважалося тоді заняттям малопочесним, але він вибрав свій шлях і «зустрів на ньому все, що випадає на долю справжньої людини: ворожнечу і дружбу, зраду і любов, радість перемог і гіркоту поразок. І насамперед — працю».

Перу геніального драматурга належать 37 сценічних творів. Серед них — комедії, історичні хроніки і трагедії, а також дві поеми — «Венера і Адоніс» (1593) та «Лукреція» (1594). Крім того, Шекспір написав 154 сонети, які знавці зараховують до числа найсвітліших творінь світової лірики.

У сучасній науці творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди.

Перший період (1590-1600) називають оптимістичним. Прикрашають цей період творчості перша зріла трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» і поетичні шедеври — «Сонети».

Другий період (1601-1608), що свідчить про гірке прозріння гуманістів, про крах ренесансної гармонії, називають трагічним. Він представлений трагедіями «Гамлет» (1601) та «Король Лір» (1605).

Третій період (1609-1613) називають романтичним. Шекспір створює 4 п'єси, серед яких особливої уваги заслуговує «Буря».

Шекспір — автор 37 п'єс, 2 поем, а також 154 сонетів, що відрізняються гарячим почуттям, насиченістю думки. Творчість Шекспіра є однією з вершин художньої культури епохи Відродження.

У1612 році Шекспір написав свою останню п'єсу «Буря». Незабаром пі и лишив театр. Можливо, Шекспір пережив розчарування в англійському театрі, що ішов від того великого шляху, яким він його вів. А може, в роки мовчання він виношував задуми нових геніальних творінь, яким так і не призначено було з'явитися.

У 1612 році Шекспір покидає Лондон: між Шекспіром і трупою виникає конфлікт. Актори «Глобуса» придбали для зимових вистав театр «Бленфлайерс», де ставили спектаклі для знаті. Це вимагало від Шекспіра перебудови його естетичної системи, але поступитися творчими принципами драматург не хотів. Протягом усього лондонського життя він купував нерухоме майно і землю, отож, коли відійшов від справ і повернувся в рідні місця,майбутнє близьких і власна старість біли забезпечені. Перед від'їздом він допомагає своєму другові в суді, набуває ще один особняк і оплачує собі місце в усипальниці церкви Святої Трійці, щоб його поховали там після смерті. В останні роки почерк письменника сильно змінився. Він був хворий серйозним недугою. За кілька років до власної смерті Вільям залишає заповіт, де вказує головною спадкоємицею старшу дочку. Шекспір помер у 1616 році, у день, коли йому виповнилося 52 роки. Енн пережила чоловіка на 7 років. До моменту смерті Шекспіра у нього вже була внучка Елізабет. Дівчина виросла, але померла бездітною. Молодша дочка Джудіт після смерті батька вийшла заміж, народила трьох хлопчиків, але жоден з них не вижив. Так у Вільяма Шекспіра стало прямих нащадків.

Цікаві факти про Вільяма Шекспіра

Про геніального письменника всім, хто цікавиться його творчістю, варто знати наступне:

1. Є думка, що драматург народився і помер в одне число: 23 квітня.

2. Шекспір ​​був як не можна краще освічений, мав феноменальну пам'ять на мови та історичні події.

3.  Друг письменника, граф Саутгемптон мав звичкою носити жіночий одяг час від часу. Так і пішли чутки про нетрадиційну орієнтацію Шекспіра.

4. У заповіті автора міститься його єдиний автограф, що дійшов до нашого часу.

 5. За своє творче життя драматург придумав 1700 нових слів.

6. Мало хто знає, що батько письменника був дегустатором пива, що вважалося досить почесною роботою в тому столітті. Та й сам Шекспір ​​ніколи не відмовляв собі в задоволенні спробувати новий пінний напій. 

Сьогодні серед літературознавців, істориків, театралів йдуть гарячі суперечки про особистості Шекспіра. Деякі вважають, що його не існувало зовсім, а твори були написані групою аристократів і навіть самої Єлизаветою. Незрозуміла також причина смерті письменника, невідомо, як проходили його похорон, і чи був у нього в дійсності позашлюбний син від заміжньої дами Джейн Давенант. З церковних записів випливає, що Шекспір ​​став хрещеним хлопчика, народженого цією жінкою, але багато хто приписує авторові роман з нею. Масла у вогонь додають написані Вільямом на схилі років казки. Творчість Шекспіра, навпаки, не викликає питання, а викликає захоплення. На основі робіт драматурга досі навчаються студенти театральних і літературних вузів всього світу. Його п'єси обіграють на сучасний лад і ставлять в найвідоміших театрах планети. Літературні досягнення Шекспіра, безсумнівно, заслуговують на повагу.

Створені майже чотири століття тому його твори залишаються сучасними і тепер. І тому вони безсмертні.